Іде війна. І кращі гинуть
Задля загального добра:
Бійці боронять Україну –
Не віддають шахтарський край!А скільки їх – тих зайд триклятих
І тих, хто зрадив рідний стяг
Та ладен край шахтарський здати
В полон непроханим гостям!І убивають – сіють горе.
А де ж відважні шахтарі?
Як миші ті, принишкли в норах,
І ані носа – за поріг!Як мудро – в погребі чекати,
Чия візьме, й тим – на поклін.
Західняки пішли в солдати,
А з шахтарів – хоч би один!Хіба нападникам патрони
Готовий дехто піднести,
Назвавшись "самооборона",
Нарікши ворога – брати…Такі насправді патріоти!
Тому й війна. І не питай,
Коли кінець їй? Буде доти,
Допоки звільнимо наш край!І не змовкатимуть удари
З гармат наземних і з небес,
Допоки ти тремтиш, шахтарю,
І ждеш, що звільнить хтось тебе!Війна, шахтарю! Й кращі гинуть.
І стільки виплакано сліз!
Але ні п’яді Україна
Не дасть загарбнику землі!Відтак і мусиш вибирати:
Безславно згибіть у норі
Чи оборонцем краю стати,
Честь захистивши шахтарів!
Іван Левченко,
першодрук, 5 червня 2014 року
Фото: ua.korrespondent.net